Дякую, що повертаєш мені усмішку! Після мого повідомлення про жахливий понеділок ти надіслала фото свого пса, який урочисто ніс додому одну шкарпетку. За хвилину ми вже вигадували йому посаду й вирішували, скільки смаколиків він заробив.Той понеділок згадую тепер із усмішкою. Дякую, що вмієш розсмішити мене саме тоді, коли я застрягаю у своїх переживаннях.
Дякую, що не залишила мене саму. Того дощового дня ти прийшла з жовтою парасолькою й запропонувала пройтися. Я добре пам’ятаю, як ми йшли парком повз мокрі лавки, а ти говорила про звичайні речі, поки мені не захотілося розповісти про своє.Тоді ця коротка прогулянка дуже мені допомогла. Коли бачу жовті парасольки, досі згадую тебе й той...
Подруго, дякую, що була поруч! У ті тижні мені навіть вирішити, куди піти на каву, здавалося складно. Ти просто писала, що взяла столик біля вікна й чекатимеш на мене, якщо захочу вийти з дому.Я й досі згадую наші посиденьки з капучино та малиновими тістечками. Тепер моя черга забронювати столик. Дуже хочу побачити тебе й подякувати...
Дякую, що вислухала мене. Того вечора я раз по раз поверталася до одного й того самого, бо ніяк не могла зрозуміти, чому мене так зачепила та розмова. Ти відклала книжку, налила мені чаю й спокійно дала договорити.Коли йшла від тебе, почувалася значно легше. Якось розповім, чим усе закінчилося, а сьогодні просто хочу подякувати за той...
Подруго, дякую, що виручила! Я написала тобі з одним запитанням, а ти приїхала, привезла каву й залишилася, поки ми з усім не розібралися. Я й досі усміхаюся, коли згадую, як ми посеред того безладу влаштували собі перерву на тістечка.Наступна кава з мене. Хочу нарешті посидіти з тобою просто так, без списку справ і поспіху.